Хто будуватиме майбутнє України?

Коли я дивлюся у завтрашній день нашої країни, мене засмучує, що ми фактично втратили ціле покоління молоді. Хто будуватиме майбутнє України?
Два роки пандемії, майже два роки війни, і мінімум рік-півтора попереду. Тобто діти у школах і вишах з 2020 року по теперішній час і до закінчення війни не отримали і не отримають нормальної освіти. Тобто це покоління неосвічених дітей.
А діти, які до цього часу закінчили школи та виші – де вони? Одні виїхали, хтось на фронті, але мінімум 100 тисяч – в «офісах», в кол-центрах. І це мене засмучує навіть більше, ніж неосвічені люди. Люди у молодому віці, коли формуються як особистості, займаються кидаловом і шахрайством.
Тобто ми маємо молодь у часовому діапазоні до 10-15 років, які не освічені і шахраї. Для держави це страшна річ. Особливо на тлі повної відсутності державної політики виховання молоді, коли в нас навіть матерщина стала нормою. Куди ми котимося?
Я б не порушував це питання, якби не мав відповіді, що ж з цим робити.
Перше. Я впевнений, що аморальна людина не може любити свою країну. І якщо ми прагнемо збудувати після перемоги процвітаючу Україну, інститут пропаганди моральних і сімейних цінностей має працювати, а не існувати для галочки, щоб чиновники відповідних міністерств освоювали бюджетні кошти.
Друге. Молодь часто йде в кол-центри не через те, що їм подобається дурити бабусь, а через неможливість заробити нормальні гроші. Я і до війни казав, що це питання вирішується елементарно. Аби не створювати конкуренцію вітчизняному виробнику, візьміть сектор економіки, який відсутній у нашій країні, тобто сектор високих технологій – виробництво чипів, комп'ютерів, цифрової чи побутової техніки. Ухваліть закон, яким звільніть інвесторів від усіх податків на 5-10 років, якщо вони відкриють виробничі потужності цих галузей в Україні.
Розуміючи що в час війни є ризик для інвестора, підійдіть до вирішення проблеми неординарно. Запропонуйте інвесторам збудувати підприємства поблизу кордону із Західною Європою, де обстрілювати точно не будуть – теж Закарпаття, де немає сьогодні навіть комендантської години та повітряних тривог. Єдина умова для інвесторів – якщо не європейські, то наближені до європейських зарплати. Запевняю, молодь не втікатиме за кордон, не побіжить в «офіси», а піде працювати туди. Врешті-решт, хоча б спробуйте, ви ж нічого не втрачаєте.
Але наша Верховна Рада навіть цього не робить, а ухвалює закони про марихуану, гральний бізнес чи перейменування вулиць і т.і. Але проблема з молоддю сама по собі не вирішиться. І яке майбутнє збудують люди, які навіть не мають базових знань з математики, зате добре навчилися дурити своїх співвітчизників?
P.s. А не ухвалюють такі закони з однієї простої причини. Ще до війни в Україну імпортували високотехнологічну продукцію на 15 млрд доларів. І це тільки офіційно, без урахування того, що зайшло в обхід митниці. Уявіть, скільки заробляється на такому імпорті. Тому бізнес, який завозить в країну телевізори, фотоапарати, комп'ютери, телефони і т.д., зробить все, щоб блокувати будь-які законопроекти, спрямовані на розвиток цієї галузі економіки в нашій країні. І щоб змінити ситуацію потрібна політична воля нашої влади.